З-за куліс.
Увага! Увага! Вже час розпочати
В палацах і школах нам свято зими.
Веселе, щасливе і радісне свято,
На нього чекаєм давно вже ми!
Дід Мороз.
Агов! Агов! Я тут! Вже поспішаю!
По всьому світу я ходив,
Багато бачив всяких див,
Ще в цьому залі не бував,
Вас з Новим роком не вітав.
Добрий вечір, милі друзі!
Що зібрались в тіснім крузі.
Щастя вам, добра бажаю,
І сердечно всіх вітаю.
Снігурка.
І я вас з Новим роком всіх вітаю,
Здоров’я, радості бажаю.
Нехай здійсниться добре все,
І щастя Новий рік несе.
Щоб були ви всі щасливі,
І здорові і красиві.
Щоб уміли всі співати, жартувати й танцювати!
Тож давайте не журіться,
Нумо дружно веселиться!
Дід Мороз.
Рік Новий! Казковий рік!
Хай здивує щастям всіх.
Рік добра і рік бажання
Тож приймайте привітання
Будьте добрі та здорові!
Побажаємо любові,
Світла й радощів багато,
Щоб життя було як свято.
Снігурка. З Новим роком всіх вітаю.
Щастя всім я вам бажаю
Щоб прожити вам цей рік
І без смутку, і без бід,
Щоб з охотою трудились,
Ну а в свято веселились.
Всім успіхів в ділах,
І усмішок на вустах
Казку в гості кличуть люди -
Так ведеться споконвік.
День, який почнеться з чуда,
Буде гарним цілий рік.
Фанфари.
Ведучий 1. Здрастуйте всі, хто прийшов у цей зал.
І навіть ті, хто спізнився на бал.
Всіх ми вітаєм, запрошуєм всіх,
Хай в цьому залі лунає лиш сміх!
Ведучий 2. Хто любить сміх, хто вміє жартувати,
Хай завітає у цей зал.
Запрошуємо всіх,
На новорічний карнавал.
Ведучий 1. Коли проб’є дванадцята година,
І старий рік зустрінеться з Новим,
Хай пощастить і вам, і всій родині,
Ми хочемо, щоб усміхнулись Ви!
Хай казку принесе на крилах вечір,
І щоб вона затрималась на вік,
І під ялинку щоб чарівні речі
Приніс вам щедрий добрий
Новий рік!
Ведучий 2. Народе мій рідний, у ніч Новорічну –
Добробуту , щастя і слави довічно.
Щоб рід український прославив планету!
Бажаємо кожному нового злету.
Щоб кожну оселю засіяли житом,
Щоб краще й заможніше стало всім жити.
Щоб мрії здійснились, роки додавались,
Щоб в кожній родині весілля гулялись!
Замети усмішок, хурделиці сміху,
Застілля святкового всім вам на втіху.
Ведучий 1. Незабаром Новий рік
Переступить ваш поріг!
Хай до вас він завітає,
З тим, що серце побажає.
Хай рікою щастя ллється,
Хай добро в сім´ї ведеться!
Хай між вами згода буде,
Хай Ісус вас не забуде.
Ведучий 2. З давніх-давен, всім відомо, що новорічна ніч – незвичайна.
Ведучий 1. Звісно, адже саме цієї ночі відбуваються різні чудеса.
Ведучий 2. Ми пам’ятаємо ще з дитинства, що на Новий рік всі загадані бажання здійсняться, бажані подарунки – отримаються і настрій буд на всі 100.
Ведучий 1. Так, ти вірно говориш, але потрібно запам’ятати одну істину, що і з бажаннями потрібно поводитися обережно.
Ведучий 2. Це ще чому? Хочеться все і відразу, а коли мріяти як не в Новорічну ніч.
Ведучий 1. Бажай звісно, але в міру. Бо ненароком подумаєш про щось негативне, а воно тут як тут.
Ведучий 2. Це слушна думка! Будемо мріяти про добро, гарні оцінки та кохання.
Ведучий 1. Про кохання кажеш, от саме про нього і замріялися літературні персонажі, які завітали до нас.
Ведучий 2. Оце таке вступне в нас слово,
Розпочали м все чудово.
Ну а тепер ми просим всіх,
Щоб в залі був і шум, і сміх.
Щоб ви артистів зустрічали
І щиро їм аплодували.
Ми ж не одну ніч недоспали
І історію вам готували,
Не осудіть, як щось не в лад.
Бо історія ця на новий лад.
Виходить бандитка
Бандитка. Слухайте всі, довожу до вашого відома! Я світська левиця! Я Маруся Клімова! Під моїм каблуком величезна мафія. Я сталева жінка. Ви думаєте, що я сиджу на кріслі і говорю з вами. Ні, я чекаю появи своїх підкаблучників.
(З’являються бандити).
О, нарешті, з´явилися. Мені, що потрібно нагадувати, що наближається Новий рік! Невже я мушу вам, тупоголові, постійно про щось нагадувати? Де ялинка в моєму палаці? Чому не сяють Новорічні вогні на ній? Де мій новорічний настрій?
1 бандит. Мурко, да ми саме збиралися йти на діло.
2 бандит. Астрологи попередили, що сьогодні буде найтемніша ніч. Всі карти нам у руки. Все буде тіп - топ.
1 бандит. У нас усе напоготові.
2 бандит. В машинах повні баки бензину.
1 бандит. Бензопили вже загружені.
2 бандит. Сьогодні ліс здригнеться від масового вирубування ялинок.
Бандитка. Досить, не хочу нічого слухати. Вирубування вже давно повинно пройти. А мій сейф поповниться свіженькою валютою.
1 бандит. Мурка, да все буде так як ви скажете.
2 бандит. Ви ж найкраща отаманша.
1 бандит. Ви ж наш пупсик.
2 бандит. Ви ж наша казявка.
1 бандит. Ви, ви, ви… ( обіймаються танцюють під Мурку)
Солоха. (До залу).
А чого це тут стільки народу зібралося? Може гуманітарну допомогу дають? Думаєто хто я, я перша красуня-відьма у нашому регіоні. До речі, ще й призерка змагань «Перегони на мітлах» на короткі та далекі дистанції.
Солоха. Я — не всяка. Я найкраща! Ось скоро з'явиться мій асистент кирпатенький-рогатенький. Ото вже посвяткуємо!
Чорт (вбігає зі свистом).
Довкола ніч. Судома зводить тіло.
І їсти нічого, і горло заболіло.
А голод, ну такий, що копита ледь тягну.
Солоха. Де ти тиняєшся? Де тебе чорти носять?
Чорт. Та мішок із зірками десь загубив, ходжу, шукаю.
Солоха. Таж мішок у мене. Ой, мій рогатенький, та ти закоцюб чисто. Ходи я тебе зігрію.
Любчику-голубчику, а що це в тебе ріжки ростуть? Вже чималенькі.
Чорт. Це, Солохонько, хвороба інфекційна, дуже поширена. То кому в цьому залі дати приміряти?
Солоха. А ти, кажуть, фірму свою організував...
Чорт. Так, організував. «Роги та копита» називається.
Солоха. Гой, та що це за фірма в тебе така?
Чорт. Користуючись нагодою, рекомендую: кому потрібно піти туди, не знаю куди, принести те, не знаю що. Одним оком заглянути в пекло, познайомитися з його працівниками, можливо, забронювати собі номер-люкс, замовити за себе або за декого слівце. Постійним клієнтам знижка. А ще можна передати привіт Васі та іншим друзям. За додатковою інформацією звертайтеся на сайт:
www.РЯБКО.ГАВ.
Солоха. Ну, то фірма в тебе серйозна.
А сайт той, це що таке? Це не чувал?
Бо я свій давно уже в сінях сховала, бо щось ніхто й не заходить.
Ведучий 2. Що ж тепер буде?
Без Діда Мороза і Снігурочки ми не зможемо розпочати свята.
Ведучий 1. Давай мішок, стара!
Ведучий 2. Гей, рогатий, ти чув? Мішок сюди!
Солоха. Фу. Які некультурні. Яка я стара? Я — жіночка вполнє іще молодая, не дивлячись на преклонний вік.
1. ведучий. Ми з вами не жартуємо. Давайте сюди мішок!
Підходять до мішка , хочуть забрати , мішок розв'язується і вилітають зірки.
Музичний номер.
Сценарій нового року(драматичний гурток)
Стецько. Доброго вечора господарю!А я до вас переночувати!Так,готуй вечерю,курицю,вареники,узвар,Стецько їсти хоче. Їсти я люблю,я б і в день їв,і вночі,а хто се такий!
Тетяна. Се,се мій родич(пошепки), а що йому казати?
Стецько. Брешеш бо.
Финтик. Що се ти прийшов сюда,та ещо ругаешся.
Тетяна. Прожени його!!!!!
Финтик. Згинь з очей нечиста сило.
Стецько. Пробі,рятуйте,рятуйте,хто в бога вірує,рятуйте.
Тетяна. Заспокойся,заспокойся,ось внесу тобі я каші.
Стецько. Каші хочу,каші,каші,я хоч і зовсім все зїм,а рюмсати ще буду,бо м»яса ще не їв.Так сього я не забуду,а хазяїну вашому все розкажу.
Тетяна. Ходімо до столу,ходімо,ось м»яса тобі добуду.
Стецько.О,мяско я все поїм(в сторону)а хазяїну все таки розкажу,а ти не седи,а йди стели мені постіль,та веди Стецька спати скоріш.
А в цей час на Гончарівці))))
Прокіп. Ох і обридла мені ця чортова доглядачка,Одарка моя!Де таке бачили,щоб била жінка мужика,за чуприну взявши.
Одарка. Чого сидиш та скиглиш?Помочі від тебе ніякої!Тільки вулицями бігати та в шинку сидіти.(прокіп хоче втекти )а куди це ти зібрався,вернись сюди,я кому сказала,вернись сюди.Бач п»яниці море по коліно.Нащо ти п’єш.
Прокіп. А ти поміркуй,навіщо горілку видумали,коли її не пити. Якби її не було на світі,я б і не пив,тоді б послухав тебе.
Одарка. І так послухаєш мій миленький. Сидітимеш як цуцик рябенький,сиди отут і гадай і нікуди не втікай,а я стану ялинку прикрашати.
Прокіп. Хто і послав мені Бог жінку. Чоловіку слова сказати не можна. Жінко,відпусти. Треба збігати до шинку,та на новий рік дістати горілки.
Одарка. Мрій, мрій, а краще мрій,про мене мрій.
Прокіп. Про тебе мріяти?От,якби я був султаном,то в моєму б гаремі ходили всі струнко,приносили мені різні страви,різні напої,ех якби я був султаном.(мелодія якби я був султан)Мої ципочки.
Одарка. А чого це розсівся вражий сину,новий рік на носі,а ти……..ану швиденько вимити хату,покришиш сало до каші,та тихо криши,бо в мене голова болить.
Прокіп. Дак як же його кришить.
Одарка. Не дуже дави ножем. (виходить)
Кайдашиха. Ой люди добрі,куди ж це я забрила?Я ж думала ,що до самого Сулеймана потраплю. А це хто такий?
Прокіп. Я Прокіп,господар цього дому.
Кайдашиха. Ти?Господар?а з тебе такий господар ,як з Мотрі господиня. Не видумуй чорт знає чого, а швидше піч топи,бо як візьму кочергу,то й зуби визбираєш.
Прокіп. О господи ,що це мені за кара,була одна,а тепер дві однаковісінькі. Скільки вони з мене крові виссуть. Лихо мені лихо.
Проня. А что ето за мужчина,охвіціянт?Почему такой зєрошений? Где перчаткі,рушнічок,мне пожалуйста шампанського.
Прокіп. Дамочко!та я й сам би випив,так до шинку не пускають. А ти хто така будеш?
Проня. Я,Проня Прокоповна,з пансіонату прієхала. Образованая,інтелігентная,замуж я сюда вихожу,за месного бармена.
Прокіп. О нещастя мені,це вже третя. І навіщо я загадував таке бажання?І чому я хотів стати султаном?З мене однієї доглядачки вистачало,Одарка справлялась!На тобі ще й Кайдашиха!На тобі ще й Пронька якась зявилась,господи боже помилуй!Оце бажаннячко так бажаннячко.!А що ж буде як вони зустрінуться?
Стецько. Оце сиджу спостерігаю,ніч орта бісового не добираю. Пропащій Прокіп!Три шиї хочуть одну голову повернути,як же важко бути жонатим!Добре.що тоді мені у Гончарівці гарбуза дали,мені,опісля,каші доброї наварили.Якби не мій батько,то я б і зараз не женився. Аж живи так:тут наївся,там напився,десь поспали,і звалився.О,а що це відбувається?Над прокоповою хатою хмари собираються.
Кайдашиха. Якого це ти нечистого тут шастаєш?І чи роботяща ти,чи тямиш щось у господарстві,чи вивернишся як кобила і тільки сопеш?
Проня. Фу, как не культурно!ат кабили слишу!
Кайдашиха.Чого це ти дражнешся зі мною,курице общіпана.
Проня. Фі какіе ви не образованиє!Да я на фабріке звьозд все наукі до єдіной пройшла.Закрию глаза і бачу,як я серед красавець,а єродітов-мужчін там много- много.І всі мої кавалери.Одному кажу :»ваша папіроска шкварчіть!».А він мне :»То в грудях моїх шкварчіть від любові до вас Пронечко»
Кайдашиха.То,мабуть,темно на вулиці було,і він тебе не розгледів. Особливо твою пику.
Проня .Как ти ето на меня!Та сей час как возьму за чуприну.как брязну об землю,твої глаза повипадають.
Кайдашиха. Ой,дивіться,від люті вже стніє,як слива стала.
Проня. А я сей час,как закречу,то…тоюю
Кайдашиха. Та я тобі зараз усі патли повириваю…
Стецько. Ану за патли,та в пику їй звїдь.
Кайдашиха. Якби ти була моєю невісткою,я б тебе давно вже відлупцювала,краля розмальована.
Стецько. А ти чого дивишся,плюнь їй мези очі,щоб і не роздерла.(вони разом на стецька)
Кайд і Проня.Згинь!!!
(Стецько з переляку падає і лізе рачки)
Стецько. Оце й наречені. Що я батькові скажу?Що женитись не хочу?Наказав мені,Стецку, на Полтавщину іди, наречену щоб знайти,а цей місять десь і зник,та ще й ковбик мій бурлить,а дорога ой страшна,ще зустрінеться Яга.(пішов)
Прокіп. Як же мені важко. Тільки тепер розумію,що моя Одарочка-найкраща. Вона і налає,і пожаліє.У свято і чарку нальє.І чого мені не вистачало.
Проня і Кайд. Займись роботою Прокопе. На носі Новий рік.
(сходять з сцени)
Одарка. А на світі є справжнє кохання,взаємне,вірне.
(Виходить Наталка Полтавка)
Наталка Полтавка. Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю, проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанища, а може забув, що я живу на світі. Ти був бідним, ти любив мене - і за те потерпів і мусив мене оставити, я любила тебе і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою, і я стала така як ти бідна. Вернися до мого серця. Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються.
(розмову підслуховує Стецько)
Стецько. Це ж мене батько послав до цієї дівки знайомитись. Десь підстережу та й познайомлюсь.
(Наталка з коромислом)
Стецько. А що це ти тут відрами торохтиш?
Наталка. Нічого.
Стецько. Що?
Наталка. Що?
Стецько. Що?
Наталка. Що,нічого.
Стецько. Брешеш бо,як нічого? Батько сказав: «Розпитай її обо всім». А чорт її зна об чім її розпитувати! Я усе позабував.
Наталка. Так піди до батька та і розпитай, коли позабував єси.
Стецько. Так він-бо добре сказав: «не йди, каже, від неї, поки обо всім не домовишся».
Наталка. Ні об чім нам домовлятися.
Стецько. Як ні об чім, коли ти вже за мене йдеш.
Наталка. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.
Стецько. А чом не буде?
Наталка. Тим, що я за тебе не піду.
Стецько. А чом не підеш?
Наталка. Тим, що не хочу.
Стецько. Та чому не хочеш?
Наталка. А не хочу – тим, що не хочу.
Стецько. Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш.
Наталка. Не піду.
Стецько. Себто батько збрехав? Ну-ну! Ось тільки йому, що він бреше, то так по пиці ляпанця і дасть. Я вже пробував.
Наталка. Так що ж? то батько твій, а то я тобі кажу, що не хочу.
Стецько. Не треба мені твого хотіння, підеш і без нього. Батько ще й казав, що б ти не дрочилась.
Наталка. А чого мені дрочитись? Я не скотина, нехай Бог милує! А щоб я пішла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане.
Стецько. Ей! Чи Пріськи, чи Домахо, чи як тебе. Послухай та йди. Ось коли б ти вже була моя жінка та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько часом б’є, а то ще тепер не можна. Батько казав, що після весілля можна жінки бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма. Я і підожду. А поки ще ласкою просю: піди за мене.
Наталка. Ні,голубчику,цього ніколи не буде,бо я іншого люблю. І піду тільки за нього.(зникає)
Стецько. Тю,дурна. А я не зовсім дурний. Батько каже,що в мене просто не всі дома. Та дарма,а хоч би й дурний,так хіба не можу женитися. Тут не розуму треба,я вже знаю.(зникає)
(Микола зустрічається з Петром)
Микола. Та що ж ти за чоловік?
Петро. Як бачиш: бурлака на світі, тиняюсь од села до села, тепер іду в Полтаву.
Микола. Може у тебе родичі єсть у Полтаві або знакомі?
Петро. Нема у ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти.
Микола. Так ти бачу, такий як і я- безприютний.
Петро. Нема у мене ні кола ні двора.
Микола. О братику,знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити.
Петро. Правда твоя, брате; но я благадарєнія богу, до цього часу прожив так на світі, що ніхто нічим мене не уразить. Не знаю, чи моя однакова доля з тобою, чи од того, що і ти чесний парубок, серце моє до тебе склоняється, як до рідного брата. Будь моїм приятелем…
Музичний номер______________________________________________
(Виборний, Возний ,Стецько)
Возний. Те є то,як його. Я сьогодні сватаюсь до Наталки.
Стецько.(дулю)А зась тобі до Наталки. Цього разу я женихаюсь.
Виборний(до Кольки). А ти чого не кланяєшся? Бачиш на сватання ідемо.
Микола. А до кого ж?
Виборний. На Наталці Терпелишиній дочці.
Стецько. Е, цього,голубчику,не буде. Бо то батькові скажу,то він тобі пику натовче юриста прибити(зникаючи лаючись)
Петро. Я все чув брате. Я то нещасний Петро,що всім серцем кохає Наталку,та коли її вже сватають. Так тому і бути. (сходить з сцени)
Стецько. А чого це ти тут бродиш,?Все свого Петра шукаєш?Ану швиденько додому,бо зараз в потилицю буду гнати.
Наталка. А хто це ти мені такий,що зі мною так говориш?
Стецько. Я твій майбутній господар сімї,це я зараз такий лагідний. Бо батько мені добре казав,що після весілля жінку можна бити скільки хочеш,а тепер не можна,дарма я підожду.
(заходить Возний і Виборний)
Возний. Шибеник,пройдисвіт,голодранець,геть звідси!!
Виборний. Вони розбишако,з нашого села зараз же.,бо я тобі розкажу де козам роги правлять.
Стецько. Ану тільки тронь,тільки тронь.
Возний. Чего тебе моладец нада?
Стецько. Я не молодец,я Стецько.
Виборний. Тільки підеш до Наталки свататись,тільки візьмеш рушники,ми тебе там і задушимо.
Стецько. От тільки задушіть,я батькові все розкажу.
Возний. Тьфу,що з дурня візмеш. Йдуть.
Ведучий 1. Кохання в українських селах взяло верх над людським розумом. А давайте подивимось, як ведуть себе сучасні королі. ( виступ 10 класу)
(лайка Кайдашихи і Проні)
Проня. О господи,чи все в мене в порядке,чи все на месте,чи па модному.Брансалето не забула,і і і книжки нету?
Кайдашиха. Ну що краля розфарбована,вийшла заміж?
Проня. А каное ваше дело,ви якась не модня!І обще рота як откриваєте,то а сюда видно что он у вас чорний,как у вовчарки,тундра непроходімая))
Кайдашиха. Ах ти задрипанка,і собака твій облізлий,і голова твоя пуста,і пансійонат твій нікудишній,і і …
(Виходить Петро і Микола)
Петро. Що ж це діється?Чому всі такі злі?Мабуть не бачити і мені щастя?Не буду я разом з Наталкою!!
Микола. Чому не будеш,чому ви опускаєте руки Петре?Адже Наталка сказала,що любила і любить одного тебе. Хочеш її бачити,так біжи їй на зустріч.
Наталка. Петро, Петро,мій Петро!
Петро.Наталко(обійми німа сцена)
Наталка. Скільки сліз я вилила за тобою,я знаю тебе і тому не питаю,чи іще любиш мене,а за себе-божусь. Адже любиш?
Петро. Ти все таки не довіряєш?Люблю тебе більше ніж самого себе.
Наталка. Дай же мені свою руку! ( Взявши руки). Будь же бодрим і мені вірним, а я навік твоя!
Микола. Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого не піддержує. (К Наталке).за се заспіваю тобі пісню про Ворскло, щоб ти не важилась його прославляти собою, воно і без тебе славне.
(Вибігають виборний,Стецько ,Возний і Терпелиха)
Виборний. Що ви тут так довго розбалакуєте?
Возний. О чом ви те є то ,як його бесідуєте?
Стецько. А що ,женихаєтесь?Не бувать цьому,тому що Стецько з’явився на шляху,заведний жених,мужчина в розквіті сил,знає як бабу в руках тримати. Отак би коромислом серед спини,та й додому гнати.
Терпелиха. Свять.свять,свять.
Наталка. Чого ви лаєтесь,мамо,це ж Петро.
Терпелиха. Від куда він взявся. Це мара!
Петро. Ні се не мара,се я Петро і тілом, і душею.
Возний. (к виборному). Що се за Петро?
Виборний. Се, мабудь, той , що я вам говорив, Наталчин лютезний, пройдисвіт, ланець.
Возний до Петра. Так ти, вашець, Петро? Чи не можна б – теє-то як його- убиратись своєю дорогою, бо ти, кажеться, бачиться, видиться, здається межи нами лишній.
Наталка. Почому він лишній?
Терпелива. І відомо- лишній, коли не в час прийшов.
Петро. Я вам ні в чім не помішаю, кінчайте з Богом те що начали.
Наталка. Не так-то легко можна окончити те, що вони начали.
Возний. А по какой би то такой резонной причині?
Наталка. А по такій причині: коли Петро мій вернувся, то я не ваша, добродію.
Терпелиха. Що хочете робіть з Петром,а Наталку про мене в»яжіте,і до вінця ведіте.
Наталка. Мене силою ніхто не заставе любити іншого,а коли ви так говорите,то знайте,що я вічно обрікаюсь од Петра і за іншим ніколи не буду.
Стецько. Шибеник,пройдисвіт. Випровадіть з відсіль його голодранця,а то я за себе не ручаюсь.
Микола. Утихомирся кавалер,або давай по чоловічому поговоримо.
Стецько. А а а а харцизяка мене бив а я й каші ще не їв. Нащо здалось мені таке женихання.і нащо мій батько оженився?Я й без нього народився.
Микола. Зслизни маро.
Стецько. Щось не хочу я женитись,краще буду на дівок дивитись.
Микола. Тебе ніхто тут не тримає.
Стецько. А я й сам не держусь,а як захочу то й сам оженюсь. Тьфу. На новий рік собі таку леді знайду.(іде)
Микола. Хоч на одного стало менше.
Возний і Виборний. Вон розбишако з нашого села,щоб і твій дух не пах.
Петро. Утихомиртесь на час і вислухайте мене,що ми любились з Наталкою про те і людям ,і богом і звісно я не навчаю Наталку не слухати матір.(до Наталки )Наталко покорися своїй долі,послухай матері,полюби пана возного,і забудь мене на віки.
Наталка. Петре!
(всі зникають)
(з’являється Чорт і Солоха)
Солоха. О ,чорт!
Чорт. Мадмазель Солохо. Ви прекрасніша відьма із тих відьм ,що я бачів.
Солоха. Ха ха ха.Ой ви чортовські галантні.
Чорт. У ууу робота така. Всьому винне ваше чаклунське очарування.
Солоха. Оце таке саме. Рік назад своїми вухами підслухувала,що як ви говорили цій страшній відьмі з Конотопа.
Чорт. Біс попутав,заворожила конотопська відьма,от язик і понісся. Брррррррр . А знаєте,що я вам подарунок приніс,пані Солохо.
Солоха. Нет не знаю.
Чорт (чорт тягне мішок)Дарую вам місяць.
Солоха. Та це ж криміналом пахне,ми ж його разом крали,а тепер ти мене підставити хочеш. А ж чортяча ж твоя шкура.
Чорт. Не підставити,а зробити пропозицію руки і серця.
Солоха. Місяць забери. А про руку й серце я подумаю.
Чорт. Тоді хай летить він на небо.(ципляє місяць)
Солоха. Ой чогось я така добра стала,бачу ніч така зоряна,ясная,видно хоч голки збирай.
Чорт. Вийди за мене Солоха прекрасная.
Що ще можна чорту побажать.
Солоха. Згодна,згодная,мерщій сукню весільную купувати(зникають)
(виходить Проня і Стецько, Проня прихарашується)
Стецько. Оце так краля в наші краї забрела, модня вся яка, що моє серденько так у грудях стукочить?Ще у неї й пес на руках сидить!Пес,я боюся пса,ще своїми зубами покусає Стецька.
Проня. Віжу,за мною какой то пацан наблюда,может фортовою станет ночка оця. Поведу себе по модньому,пройду бьодрамі поверчу,і его на себе женю.
(Стецько сидить,піт витирае, не знає як себе вести)
Стецько. Зараз сала я зїм,і підійду до неї.
Проня. Какой галантний кавалер. Ти сало з часником пер?
Стецько.(кашляє,вдавився)Пер,а ти хто?
Проня. Пронетта. Образованая девушка,со своїм псом мусі пусі. Ето так по модньому.Ну?
Стецько. Ну?
Проня. Ну что молчіш?
Стецько. Ну чего молчу?
Проня. Первий парень на деревне і молчіт.
Стецько. Я перший парубок. Так,я парубок на все село. Пронетто ,я вам хочу пропозицію зробити.
Проня. Ой,містер Стецько,ви перший пацан на етой деревне,і пропозицію, мне?Ну так пропонуйте,пропонуйте!
Стецько.(мнеться)Ну так не знаю з чого почати.
Проня. Ну так возьміте себя в рукі,і пропонуйте,пропонуйте.
Стецько. Проня,Пронеточко,будьте моєю (кашляє і проня його рятує)Я на чому зупинився?
Проня. Ну как,ви же сказалі пані Пронечко,будьте моєю женою,женой чи що?
Стецько. Женой, женой, жонушкой!А я цього пса боявся,а він Пронечко.(цілуються,танець)
Проня. Готуймось,готуймось скоріш до весілля!(потягла Стецька)
(виходять Теп,Пет,Мик,Виб…..,)
Терпелиха.(в сторону)Добрий Петро!Серце моє проти волі вступається.
Наталка плаче.
Виборний. Що не говори, а мені його жаль.
Микола. На чім то все се окошиться.
Петро. Я ішов в Полтаву, но тепер піду так, щоб ніколи сюда не вертатись. Іще пару слов скажу Наталці. Наталко!я через тебе оставив Полтаву і для тебе в дальних соронах трудився чотири годи, ми з тобою виросли і згодовалися вкупі у твоєї матері, ніхто не впретить мені почитати тебе сестрою. Що я нажив-все твоє бери.( виймає з-за пазухи гроші). Щоб Возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну. Прощай, шануй матір свою, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду.
Наталка. Петре. Нещастя моє не таке, щоб грішми можна од нього одкупится: воно тут. (Показує на серце). Не треба мені твоїх грошей. Вони мені не поможуть. Но бідою нашою не потішаться вороги наші…і моїй жизні кінець незабаром. ( схиляється не плече Петра).
Терпелива підбігає і обіймає Петра. Петре!
Наталка. Мамо, кого ми теряємо.
Микола виборному. А тобі як він здається?
Виборний. Такого чоловіка, як Петро, я ніколи не стрічав.
Возний вийшов на перед сцени. Размишлял я предовольно і нашел, что великодушний поступок всякії страсті в нас пересиливаєть. Я –возний і признаюсь, что от рождєния моего к добрим дєлам, но за недлсужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усеїдний і без примусу ухищренія, подвигаєть мене на нижеслєдующеє…( У Терпелихе). Ветхая деньми! Благословиши лі на благоє діло?
Терпелива. Воля ваша, добродію! Що не зробите, все буде хороше: ви у нас пан письменний!
Возний. Добрий Петре і бойкая Наталко! Приступіте до мене. ( Бере їх за руки та підводить до матері). Благослови дітей своїх на щастя та здоров´я. я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомствєнноє владініє з тим, чтоб зробив її благополучною.
Петро та Наталка. Мати наша рідна, благослови нас.
Терпелиха. Бог зєднаєть вас чудом, нехай вас і благословить своєю благостію…
Микола. От такові-то наші полтавці. Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються.
Виборний. Наталка – по всьому полтавка, Петро – полтавець, та й возний, здається, не з другої губернії.
Петро. Наталко. Тепер ми ніколи не розлучимось. Бог поміг перенести біди і напасті, він поможе нам вірною любовію і поряд очною жизнію буть приміром для других і заслужить прозвище добрих полтавців. (всі на сцені)
Кайдашиха. Дозвольте бути присутній на цьому урочистому зібранні.
Проня. А я замуж вихожу!
Кайдашиха. Йди!
Солоха. А чому ви сваритесь,подивіться всі в залі веселі,щасливі,хіба хто в новий рік свариться?
Проня. Ой,ізвеніте.
Кайдашиха. Вибачте,ви мене не образовану. Тож давайте помиримось вельмишановна Пронечко?(цілуються,обнімаються)
Прокіп. Давайте не будемо сваритись,а давайте веселитись.
Одарка. Нумо музико заграй і всіх в цьому залі звеселяй(танцюють)
В кінці свята Дід Мороз та Снігурка
- Новий рік крокує по планеті
Заглядає в села і міста
Хай несе на Україну
Ще багато щастя і добра.
Щоб сміялось дітям, щоб сіялось сонцю.
Щоб дзвенілось струнам,
Любий, Новий року
Мирним, добрим будь!
- Щастя всім у цьому Новім році -
Татові, матусі, сину й доці!
Хай ведуться гривні паперові,
А життя проходить у любові!
З Богом в серці, світлом, добротою,
Будьте в мирі, злагоді з собою!
Йдіть до істини сміливим кроком
З Новим роком! З Новим роком
На прощання час співати.
Дід Мороз Залишайтеся здорові, далі нам рушати час.
Снугуронька Через рік обовязково в гості прийдемо до вас.
Дід Мороз А ви свято зустрічайте.
І наступного чекайте.
Всі разом. До зустрічі у Новому році!
( Звучить фінальна пісня)
| 
