На столі букет червоних гвоздик перев’язаних чорною стрічкою, ікона, запалена свічка, напис «Голодомор 1932-1933 років». На столі на вишитому рушнику сухар і склянка з водою.

Виходять ведучі.
Ведучий І
У широкім небі
Плачуть хмаринки сині
Сонечко веселе
З обрію встає,
Нумо піднімайтесь,
Хлопці з України
Час для розбудови 
Нині настає.
Нумо спати годі
При такій погоді,
При такій погоді,
Прокидайтесь, брати!
Треба нам державу,
Козацькую славу 
Гідно поміж люди 
Піднімать , нести
Ведучий ІІ
Ми довгенько спали,
Все нас присипали ,
Наші воля й доля 
Вищі над усе
Кинемо скорботу,
Нумо за роботу-
Тільки це Вкраїні
Щастя принесе
У широкім небі
Плачуть хмари сині,
Сонечко веселе,
Грає, виграє.
Розгинають спини
Діти Батьківщини,
Доля України 
з попелу встає
 

Читець І
Важко підніматись Україні, важко тому, що гірка її доля, страшне минуле, яке пекучим болем крає серце всіх людей.
Читець ІІ
Найстрашніше, що пережив наш український народ – це голод. Досі не віриться, що тут у житниці країни – раптово зник хліб, а люди залишились без зернини, а 1932 рік був щедрим на урожай. 
Читець І
1933 рік! Найчорніший час в історії України. Це був не голод, а голодомор. У селян було відібрано весь хліб. Якщо ж хтось відмовлявсь – позбавляли волі на 10 років, а хліб все одно відбирали.

1-й ведучий: 81 рік тому нам хотіли винести вирок смерті.
2-й ведучий: 81 рік  тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.
1-й ведучий 81 рік тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.
Учень.Жила Вкраїна. Плакала, стогнала
Проте я твердо свідчити берусь:
За всі віки безхліб'ям не загнала
Нікого в землю Україна-Русь.
Від тих часів, коли з'явилось рало, 
Голодних мук не відало село.
Хай неврожай - та люди не вмирали:
З двадцятим віком лихо це прийшло.
Учень.Не нагодує Мати-Україна,
Не приголубить діточок своїх...
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
Чи той, що в нас поруйнували храми? -
Прийшли в наш край перевертні і хами
Чинить страшну наругу над людьми.                                                                    

2-й ведучий: За жінок, чоловіків, дітей,
За малих, дорослих і старих,
Не співала півча похоронна,
Не лунали дзвони за впокій...
Ні труни, ні хрестів, і ні тризни,
Прямо в яму, навіки віків.
Чорна сповідь моєї Вітчизни,
І її затамований гнів. 

Ведучий 1. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних  жертв.

    Ведучий 2. Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

 Ведучий 1. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках. Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.
              Ведучий 2 . Тож давайте запалимо свічки.  На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошую хвилину скорботи.

Стук метронома.

         Ведучий 1.  Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги.
          

1-й ведучий: Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження. Стали пусткою сільські школи, бур'яном поросли дитячі майданчики, а відсутність учнівсько-педагогічного колективу сягала подекуди 96-98% рівня попередніх років.
2-й ведучий: О діти, діти, Ангели невинні!
Чом ви так тяжко й страшно мовчите?
Ви вже ніколи рідній Україні своїх сердець і душ не віддасте.
Ви не розцвівши згинули дочасно,
Поклав у землю вас голодомор,
Я ж бачу, як важкий достиглий колос,
Схилився над голодними дітьми.

Сценка
Сидить зажурена жінка посеред хати. За порожнім столом, на ньому лише сіль. На ослоні четверо малих дітей, сидять купкою, обнялись і щось шепочуть.
1 дитина Мамо! Мамо! Я їсти хочу!
2 дитина Мамо! Мамо, животик болить!
3 дитина Мамочко! Рідненька! Дай хоч крихіточку хлібчика!
Мати зажурено повертає до них голову, мовчки дивиться.
Діти встають, підходять до неї, обступають з усіх боків, стають на коліна і знову просять.
- Мамо, дайте їсти 
Мати мовчки дивиться, а потім і каже : 
Я вам казку розповім, а ви слухайте от і забудете про їжу.
Починає розповідати казочку 
Десь у темному лісі …
Одне із дітей каже :
- Мамо! Мамо в очах темно!
Мати встає підходить до дитини, сідає на підлогу, бере голову дитини собі на коліна :
- Закрий очі й поспи.
Дитина Я не хочу очі закривати. 
Мати. То дивись на мене, я тебе поколишу.
Дитина. Не колиш мене мамо! Я помираю. Дай мені їсти хоч крихту, і я оживу..
Мати. Прости мені, доню, немає, що їсти.
Дитина. Мамочко, я ж помираю і останній раз їсти прошу.
Мати. Нічого в хаті в нас не має, прости мене, дитино рідна, нічим тебе я не врятую.
Мати схиляється над дитиною і цілує його, бере на руки і кладе на ослін. І каже до дітей:
- Ходімо, діти, ми їй вже не потрібні. Вона померла. Добре їй…
Ведучий І
А за вікном повільно падав сніг. Він навіть не здогадувався , що його білу красу проклинають люди . Адже він останню їжу покривав білою пухнастою ковдрою.
Учень 
Цей сніг, як сон, пройшов – розтане, 
Здимить і в хмару перейде …Весна.
Село лежить в тумані.
Голодний рік, голодний день.
Іде не йде . Повзе по мертвих 
Й хвалити Бога , хоч повзе .
Весняний дух живий, не стертий 
До сонця зводить все живе,
А воно молиться і плаче,
Радіє сонцю і воді!
Якби він знав , якби він бачив –
Сини ростуть на лободі ! 
Сини Вкраїнської держави!
Та знає вождь , усе він зна..
У вус всміхається лукаво :
В Москві весна ! Його весна.
Ведучий ІІ Голод ,який був зумисне підготовлений і спрямований на винищення української нації, керований московською верхівкою і Сталіним, не обминув і нашого села . 
Ведучий І А з високих трибун Сталін казав : «Ми безперечно досягли 
того ,що матеріальне становище селян і робітників поліпшується із кожним днем , з року в рік. У цьому можуть сумніватись хіба . що тільки запеклі вороги Радянської влади.»
Ведучий ІІ Село вимирало . Опухлі від голоду люди падали мертві . Трупами були встелені дороги , двори , городи . а весною почалося страшне людоїдство: голод зробив із людей звірів .
Учень 
В селі весна повзе на ліктях ,
Повзе по мертвих і живих .
В долоні сонце ловлять діти ,
Що дзвінко скапує із стріх.
І п’ють опухлими вустами 
Оту живицю молоду
Їм жить і жить , та над полями 
Знов ворон каркає біду .
Забрали тих , хто із комори 
Пашню останню вимітав ,
Хто не активним був учора ,-
Сьогодні ворогом ставав
Голодний рік ! Жорстокий світе !
Дай хоч надію для живих .
Весна ! І сонце ловлять діти ,
Що дзвінко скапує із стріх..

Презентація.

Ведучий 2. Щоб майбутні покоління знали про народне лихо, кожен свідок трагічних подій має стати їхнім літописцем. Сьогодні нашими устами заговорять свідки і жертви голодомору на Україні. Скажімо за мертвих те, що вони самі не в змозі сказати.

Ведучий 1. Із чорної днини 33 – го вістять голоси очевидців, охоплюють спазми болю душі живих. Та в цих голосах не має крику, нема розпачливої жалоби – є тихе, скорботне висповідання баченого і пережитого.

Ведучий 2: Слова розпуки німіють – нема вже душевних сил для виплакування горя. Це горе – за межами болю, поза логікою земного буття й народної моралі. Люди не хотіли вірити в те, що це могли творити люди. Приречені на голодну смерть вважали, що це зло чинить диявол, а воно ж було витвором комуністичної системи.

Ведучий 1. Дякуємо Богові і тим натрудженим рукам за те, що сьогодні мі

маємо святий хліб. Адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.

Ти освяти цей хліб, що на столі,

Любов'ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем ріллі.                                                                      Ведучий 2. Ми повинні  не тільки пам’ятати, але й  пишатись своєю країною, адже ми живемо в Україні, найкрасивішій  державі, де живуть працьовиті люди. І ми,  як громадяни своєї країни,  повинні робити все, щоб не повторилося цього лиха, щоб  жила  наша держава.