Ведучий1. Який прогноз сьогодні на це свято –
Я спершу на присутніх подивлюсь –
Якщо є посмішки і їх багато –
Все добре і я також усміхнусь.
Ведучий2. Температура у цім залі з плюсом
І сонячні усмішки на лиці.
Проблеми з вітром відпустити мусим –
Сьогодні – Свято жінки і весни.
Ведучий1. Доброго дня, шановні наші другі мами, діти та гості!
Ведучий2. Весна відчинила свої двері теплу і ніжності, коханню і надії. Тануть сніги і крига у людських душах, і поспішає на цю благодійну основу перше чудове свято весни, свято жінки, матері, коханої.
Ведучий1. Жінка – це Людина , без якої ми не уявляємо свого життя! Ви основа – основ. Це ви даєте життя, це без вас не мислять себе діти та чоловіки, це ви той струмочок сонячного світла, без якого не можливо прожити ні в будні, а ні в свята.
Ведучий2. Шановні друзі! Сьогодні ми попросимо вас бути присутніми на презентації усного журналу «Все для тебе». Разом з вами перегорнемо декілька сторінок цього журналу.
Ведучий1. Але на наших сторінках ви не знайдете розповідей про Софі Лорен чи Мадонну. Героями його будуть наші – другі мами – вчителі, дівчата школи, наші однокласниці.
Ведучий2. Перша сторінка журналу «Все для тебе» - має назву «Знайомство».
Ведучий1. Отже, дозвольте познайомитися:
- наші гості – учасники сьогоднішнього свята;
- наші господарі – учні нашої школи;
- наші героїні – всі присутні в залі жінки та дівчата.
Ведучий2. Мабуть, кожен помічав характерну думку часу – усі тільки те й роблять, що говорять про численні проблеми, а мені спадають на думку слова нашого великого співвітчизника Миколи Еріха : «Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі - тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку».
Ведучий1. Поняття жінка і кохання ідуть завжди поруч. Їх оспівують композитори, художники, поети. Наше сьогоднішнє свято присвячене вам, жінки, вам – кохані мами, вам – берегині. Сьогодні звучатимуть для вас вітання. Сьогодні все для вас – побажання, освідчення, покаяння.
Ведучий2. Сторінку «Вітальну» перегорне директор школи
Протащук Сергій Миколайович
(Художні номери Моргун Діана)
(Заходять хлопчики - джентельмени, за спиною букетики, стають півколом)
1-й Джентльмен:
Джентельмени вас вітають
Із жіночим святом,
Найщиріше вам бажають
Радості багато!
2-й Джентльмен: Усміхайтесь наші любі
І живіть щасливо,
Хай в сім’ї затишок буде, Й на душі красиво.
3-й Джентльмен: Але де ж наші дівчата?
Їх щось довго нема серед нас.
4-й Джентльмен: А, напевно наші дівчата,
Марафет наводять в цей час.
5-й Джентльмен: А взагалі, скажу між нами,
Спізнитись можуть наші дами.
7-й Джентльмен: Вгамуйтесь, прошу вас, тихіше,
Я чую дівчат голоси.
Давайте разом їх покличемо:
Всі: Дівчатка, заходьте, чекаємо вас усі!
Танець дівчат___________________________________________________
Ведучий2. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і в місті відзначається це велике свято. І сьогодні ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Всіх, кого ми знаємо і не знаємо. Всіх, хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін Вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі, і завжди незрівняні однокласниці.
Ведучий1. Мама… Чи є у світі слово більш прекрасне і ніжне, ніж це? Мама!
Чи є у світі серце більш чутливе і вірне, ніж материнське? У ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не буває байдужим . І скільки б тобі не було років, тобі завжди потрібна мама, її погляд – то ніжний, то суворий, її очі – то сумні, то радісні.
Ведучий2. Непомітно перегорнемо сторінку «Дитячу» нашого журналу
«Все для тебе». Так, Матуся рідна для дітей працює:
І сорочку шиє, бавить їх, годує.
Як вони веселі – матінка радіє.
Як їм щось бракує – помогти уміє.
А чуєш, як у нас у грудях б’ється серденько?
Та серце нам дала також рідна ненька.
Ведучий1. Знаю, брате, знаю! Матінка єдина
Трудиться всю днину для дочки і сина,
В радості і смутку завжди з діточками.
Все, що тільки маємо, маємо від мами.
За всі ті скарби, що нам дала мати,
Повинні ми нині її вшанувати.
( Художні номери Зимогляд Олена).
1-ий ведучий.
Весна барвистим рушником
Протерла зимове віконце,
І знов пташиний лине спів,
І яскравіше світить сонце.
І молодіють знов жінки,
Як проліски, на жовтолисті,
А усмішки, немов квітки,
Цвітуть грайливо на обличчях.
2-ий ведучий.
В цей день, а також в день майбутній,
Нехай ці квіти не зів’януть,
А незабудкою, коханням,
Провісником щасливим стануть!
Неначе сніг, хай сум розтане,
Добром і ласкою зігрітий,
І біла смуга в долі стане -
На все життя, у цілім світі!
1-ий ведучий. Жінка!
Ви — добра подруга в дорозі,
Ви — співу ніжне джерело.
Завжди: у радості й тривозі,
Відчуєм ваших рук тепло!
Автор:
– Тихо було в селі пізнього вечора. Лишень тала весняна вода дзюркотіла по баюрах та де-не-де валував спросоння ледачий собака на повний місяць…
Село мило ноги та вкладалося спати. Лише в одному вікні блимало світло. А-ну, поглянемо тихенько, що там діється? Т-с-с….
В хаті сидять Параска та Палажка.
Параска:
– Оце біда-а-а… Десь мого Марка вітром здуло, ще з самого ранку, а вже ніч на дворі. І куди він запропастився? Мабуть, вражена, на свіженький первачок натрапив! І що мені з ним робити, га, Палазю?
Палажка:
– Ото, сусідонько моя люба, на такий випадок у вас повинно бути оружіє. Першим ділом – макогон! Або, на худий кінець, качалка.
Параска:
–То ж навіщо?
Палажка:
– А як тільки прилізе до хати на чотирьох, то ви його відразу прямою наводкою! Із засади, макогоном, та по ребрах його, по ребрах!.. Ще потім разочок по тім’ячку, та поміж вуха, та буде сумирненький, як овечка.
Параска:
– О, це ідея! Тре попробувати! А то з мого Марка, наче з козла молока – ніякої користі. Золота ваша порада. Шовковим стане!
Палажка:
– Ну, буду дякувати за посиденьки. Піду гляну, чи мій миленький до хати прилізли. Я вже коцюбу приготувала…
Палажка пішла.
Дія 2
Параска та Марко, її чоловік.
Марко (хилитається йдучи) співає:
– Ой, чий то кі-і-і-інь сто-ї-ї-їть,
Та біла гривоньк-а-а…
Сподобалась мені, сподобалась мені
Та-я дівчинонь…
Параска:
– Горілонька! Явився! Де ж це тебе чорти носили цілий божий день? Роботи не поробиш, мені не поможеш, а я ж як бджілка льотаю, все хазяйство на мені. У-у-у….
Вражина!!...
Марко:
– Ой, Парасю, не сварися…. Не буду більше, ой! Які ж в тебе страшні кулаки! А макогон!.. Я ж нічо, я тільки з кумом відро пива випив! І то – на двох!...
Параска:
– Буде тобі пиво! Разом з таранькою! І раками!
Марко:
– Парасю, не бийся! Я взавтра буду слухняним. Всю домашню роботу перероблю. Свиней нагодую, корову подою, курей попасу, в хаті підлогу видраю і їсти, їсти наварю, і сніданок, і обід, і вечерю!...
Параска:
– Ну дивись, вража личино!
Дія 3
Автор:
– А в цей час у Палажки в хаті спав Степан, хропів на всю хату. Подивимось, що діється в їхньому домі.
Степан (хропе).
Палажка (входить):
– А-а, песиголовець, де ж то його носило цілісінький день? Весь в болоті, ніс - і той обмурзаний. Ой, людоньки, що ж це воно робиться?! Де, де це та моя коцюба? (дістає з-під лавки)
Степан (підскакує):
– Сонце моє, не бийся!
Палажка:
–Де, бродяго, був?! Чого ніс у болоті, га? Ось я зараз тобі ребра натовчу, будуть тобі духопелики! Ніч погнала з дому, ніч пригнала. Ледащо! Кажи – де був?
Степан:
– Правду, правду скажу! Зранку ходив до кума, а він саме кабанця колов, а який кабанець без шкварки, а потім – заспівали-и, а що потім – той не знаю…
Палажка:
– А не танцювали? Ось я тобі зараз пригадаю!
Степан:
– Ні-ні, не треба, я буду хорошим, хочеш, я тобі взавтра і посуд помию, і вареників наварю?..
Палажка:
– Ага, хоч до вавки прикладай! Дивись, щоб із хати ні на крок! А інакше-е!..
Дія 4
Параска і Палажка.
Автор:
– Наступного дня, тільки сонце у віконце, сусідки біля перелазу поставали язики почесати.
Параска:
– Здрастуйте, Палазю!
Палажка:
– Доброго й вам, Парасю!
Параска:
– А в мене така новина, така новина, аж язик свербить, так кортить розказати.
Палажка:
– Та ж і в мене трапилась оказія, зроду-віку такого не було.
Параска:
– Мій Марко-о…
Палажка:
– А мій Степа-а-н…
Разом:
– Сказали, що всю роботу за нас робитимуть! О!
Палажка:
– Парасю, а чи є у вас губна помада?
Параска:
– А як же? За лежанкою! А у вас є духи та лак для нігтів?
Палажка:
– Хо, обізатєльно, в ковбашці! Ото сьогодні підемо вечерком до клубу, а вони нехай вкалують!
Дія 5
Марко та Степан.
Автор:
– А бідний Марко та бідний Степан, схлипуючи, варили їсти….
Марко:
– І як вона ту картоплю оббирає, я ж її і так, і сяк – нічого не виходить! Степане, а чи потрібна в борщі вода?
Степан:
– Ти знаєш, щось не пригадую, чи є в борщі та вода, чи нема. Мені саме головне, аби там м'ясо було. Багато!
Марко:
– А що це ти ліпиш? Якась калапеця….
Степан:
– Ото в мене будуть вареники!
Марко:
– Оце?!!! Так воно ж ні на вареники, ні на галушки з млинцями ніяк не схоже! Його й собаки їсти не захочуть.
Степан:
– Мабуть, не захоче моя Палажка таке вариво їсти!
Марко:
– А в мене, дається, борщ пригорів, якийсь такий бридкий…
Степан:
– А смерди-и-ть! Та цим борщем і свиней потруїти можна!
Марко:
– Як і твоїми варениками!
Разом:
– І що ж воно тепер буде? Біда , та й годі!..
Дія 6
Автор:
– Тут і Сусідоньки, Параска та Палажка, нагодились… Певно, обідати. Приємного їм апетиту!
Палажка:
– Щось горілим смердить…
Параска:
– І тісто по всій хаті, геть і на воротах – клаптями!
Палажка:
– А що ж тут було? Кажіть-но, чоловіченьки…
Параска:
– Признавайтесь, хотіли хату спалити?
Палажка:
– А хвіртка чого тістом заляпана, га?
Марко:
– Простіть нас, любі!
Степан:
– Ми їсти хочемо!
Марко:
– Ми ж без вас, як без рук.
Степан:
– Давайте помиримось…. Тільки нагодуйте…
Параска і Палажка (разом):
– Ото щоб знали, як жінок не шанувати. Буде наука!
Танок український.
Вед.1: Свято 8 Березня є символом усього найкращого, що є у нас в житті – сердечності, доброти, кохання, радості і тепла. І причина цього всього – жінка!
Як ти вважаєш, що в собі уособлює справжня жінка?
Вед.2. Пропоную з’ясувати це протягом нашого святкового концерту.
Вед.1. Погоджуюсь.
Вед.2. Тож перше і найголовніше поняття, яке можна ототожнити з жінкою це звичайно ж, ЛЮБОВ.
Вед.1. Кожна жінка - уособлення любові!!!
Любов жінки не зна кінця і краю,
Не рветься ні на мить гаряча нить,
Любов жінки ніколи не вмирає, -
Вона у серці вічно пломенить.
Ведучий2. Любов - найбільше в світі почуття!
Вона не має меж - безкрая!
З любові починається життя.
Вона усе найкраще починає.
І крила для польоту нам дає,
І доброту народжує, і ласку.
Ведучий1. Пустіть любов у серденько своє.
Вона народить дивну казку.
У серці матері така любов живе,
Як Всесвіт, нескінченна і велика.
Вона рікою дивного пливе
І не скінчиться, поки в мами віку.
Ведучий2. У цій залі стільки ласки і любові, стільки доброти і щедрості, що хочеться залишитися тут назавжди.
Вед.1. Ще одне поняття, яке часто супроводжує кожну жінку це – УСПІХ.
Вед.2. А успіхів жінки досягають завдяки наполегливій праці.
Вед. 1. Посміхніться! Тане сніг,
Щастя падає до ніг,
Нині Ваш весняний день
Квітів, сонця і пісень!
Хай теплом зігріє він
Дружби радісні хвилини,
Принесе як дар любов,
Посміхайтесь знов і знов!
Ведучий 2. Дорогі жінки! Слово для привітання ми надаємо вашим чоловікам – колегам. Увага на екран.
Фільм
Художній номер: пісня Шуби Анни
Ведучий1. Кажуть в Парижі найкращі жінки,
Але це скоріше, мабуть, навпаки.
Найкращі жінки – бахмачанки
Тримають себе, мов панянки.
Ведучий 2 Всі бахмачанки, мов справжні принцеси
І принци потрібні їм в «Мерседесах».
Пора їх в картинах, скульптурі створити,
В музеях з Венерою в ряд помістити.
Ведучий 1. Разом з нами їх привітайте,
Від щирого серця всім побажайте,
Щоб сонце світило мирно і ясно,
І наші жінки були самі прекрасні
Ведучий 2. Наші героїні – відомі своїми умілими руками, вишуканим смаком, їх оселі затишні і привітні. Вдома вони створюють той світ, в якому живуть, творять, мріють.
1-ий ведучий.
А жінка буває тривожна, як осінь:
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим!
2-ий ведучий.
А осінь в природі — незвідане диво,
Так само і жінка: буває вродлива,
Буває примхлива, буває чутлива,
Нехай тільки кожна з них буде щаслива!
Один з кумів сидить та схвильовано переминає в руках квітку. Підходить другий кум.
- Куме, га, куме?!
- Чого вам?
- Та щось я вас зовсім не впізнаю! Їй-бо, не впізнаю!
- А що, може постарів?
- Ба ні, куме! Ви, тойво, не те, щоб постаріли…. Ви, куме (киває на квітку, крутить біля виска пальцем) зацвіли наче…
- Я?
- Ну а хто ж іще? Не впізнати вас. То раніше, було, кума тілько за салом можна було здибати, а тепер, хи!... Цвіточок. Не чоловіче то діло. Н-дя…
- Та-а, куме, нема куди діваться. То я такий увесь зацвівший от великої мороки.
- Так я вам узяв та й повірив! А чи став би я цвіточки від мороки винюхувати? Чи я яка дама? Що то за оказія приключилася? Признавайтеся, куме, раз така вже притичина.
- Та в чім признаватися? Хіба в тім, що березень!
- Ну… І що?
- Весна!
- Та хто би того не знав!
- Восьме на носі.
- Що, в ніс б’є?
- Ні, в мозги свердлить! Отак, наскрізь, яко свердлом!
- Ого! Не знаєте, що Одарці подарувати?
- Та ось же… (кум показує квітку) подарую.
- То в чом печаль?
- Їй-бо, куме, не знаю, як преподнести.
- І чо?
- Та нічо! Пізно нагадав! Пень моя голова. На базарі був, і в генделі був…
- І що?
- А квітки уже розкупили. Ні задрипаного тобі тюльпанчика, ні якої паршивої розочки. На жіночий день. Спробуй це Одарці пояснити…
- Що, не пойме?
- Пойме. Хіба сковорідкою по лобешнику - хрясь! З усього маху! З усієї любові! В неї, знаєте, яка сковорідка? Ого-го! Отакенна (показує)
- А цей цвіточок чим поганий?
- Так він же з вазона! З Одарчиного!
- Ого! Круто…
- Мусив же я якось викручуватися! Вляпався.
- Ото вже, куме, ви уміло викрутилися… Гвинтообразно, я би сказав.
- А тепер мені сидьма сиди і ридьма ридай, що 8 Березня буду голодний.
- Отак і справді? Жах! Та пропади воно пропадом! І восьме, і дев’яте з п’ятнадцятим! Одарка їсти не дасть?
- Та може й нагодувала б, та, куме, хто сирі котлети їстиме…
- Тю-ю, і справді, не 8 Березня, а кінець світу. Нащо ж та жінка в хаті здалася, коли сирими котлетами давитися?
- Та вона може й насмажила б, та я те-е, як заради празника вазончика ізнічтожив, то й усі, того-о…
- Що?
- Усі сковорідки й попратав… двох зайців, так-сать, убив.
- А це ж куме, як?
- А отак! Захоче Дарка, приміром, аби я на її Жіночий день скнів біля плити, та котлетками її балував. А я - р-раз!
- Що?!
- А нема скоровідки!
- І?..
- І в такому випадку обійдемося з Одаркою чаєм, телевіром і цукерками! І їй добре, і мені не найгірше.
(кум дістає цукерки і пригощає дівчаток у залі)
Художній номер танець
Ведучий1. Подивіться у вікно – сьогодні вже не перший день весни, а надворі ще зимно, але прислухайтесь до себе і відчуєте, як бринить у вашому серці маленький дзвінок. То дзвіночок надії, яка повертається до нас із весною, із прекрасним жіночим святом весни, надії і любові.
Ведучий2. Все на землі від жінки: добро і краса, ніжність і ласка, любов і вірність, музика і, звичайно, ж поезія. Перегорнемо «Літературну сторінку» нашого журналу.
Ведучий. Коли смуток огортає нашу душу, коли біль безвідступно стоїть у грудях, коли хочеться закрити вікна і залишитись на самоті, наодинці – тоді розраду можуть принести вірші, які пережити і передумані не раз.
Вед. 2.Жінка буває так на весну схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить,
То прагне зими, то порине у літо.
В цей день зізнатись хочем Вам
Що Ви найкращі, наймиліші,
І ця весна що вже прийшла,
Прийшла, щоб привітати Вас зі святом найсвітлішим!
Вед. 1.Краса жіноча, теплий подих квітки,
Коханий погляд радісних очей.
Тендітна усмішка, котра так личить жінці
Засліплює, як перший Божий день.
Вед. 2.Русе волосся, чорне або біле;
Коротке, довге, крутиться, пряме;
Гарно зачесане чи просто і невміло,
Яка різниця, в жінки гарне все!
Пісня хлопців.
Ведучи2. Дорогі присутні в залі чоловіки! Бог створив жінку, передав її вам і сказав: «Бери її такою, якою вона вийшла і не намагайся її переробити. Ти зазнаєш з нею протягом життя щастя і терпітимеш муки від неї до самої смерті». Та пам’ятайте: все, що жінки роблять на землі – це для вас, все, що вони творять – для вас, та і живуть на цьому світі заради вас, лише заради вас!
Ведучий1. В твоїх очах – моя надія,
А ніжність, ніби два крила,
Я все здолаю, все зумію,
Щоб ти щасливою була.
Візьму усі твої печалі
І не пущу до тебе зла,
Я все здолаю, все зумію,
Щоб ти щасливою була.
Ведучий2. Зберу нектар з найкращих квітів,
Як та турботлива бджола,
Щоб медом губи обігріти,
Щоб ти щасливою була.
З небес зорину вечорову
Спущу до ніжного чола,
Щоб ти мені всміхнулась знову,
Щоб ти щасливою була.
Ведучий1. Теплий промінь березневий
Розбудив дзвінку весну.
Ароматом квітів перших
День святковий огорнув.
Ведучий 2. Він вітання сьогоднішні щирі
Передасть всім жінкам милим,
Щоб жили в добрі і мирі,
Щоб здійснились ваші мрії,
Щоб коханими були,
Щоб у радості цвіли.
Вед. 1. Мужчина стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері . І я низько вклоняюсь Вам , і не тому що сьогодні 8 Березня , а тому , що Ви жінки . Це Ваші муки дають нове життя .Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків . Це Ваше велике терпіння , Ваші турботи , Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім”я життя на землі .
Зі святом вас, любі жінки! До нових зустрічей!
|